Світовий ринок меду справді жорсткий. Незважаючи на зростання обсягів світового ринку з 1,3 млн. м.т у 2001 р. до 1,9 млн. м.т. в 2017 р. середня ринкова ціна постійно зменшується (знижується), надаючи додатковий тиск на виробника та всі ланки ланцюга вартості щодо оптимізації витрат та впорядкування цього ланцюга вартості.

Тим не менш, є кілька хороших прикладів, які показують, що отримання доданої вартості продукту можливий навіть в найбільш агресивних і конкурентних ринкових умовах. Крім того, ці приклади чітко підтверджуються відповідними даними: за умови зниження загальної ринкової ціни виробники меду в Новій Зеландії та Бразилії змогли як істотно збільшити рівень експорту, так і підвищити ціну на продукт, який вони пропонують на ринок (Нова Зеландія з 5,13 EUR\кг у 2008 році до 23,54 EUR\кг у 2018 році, Бразилія з 1,91 EUR\кг у 2008 році до 3,34 EUR\кг у 2018 році).

Декілька цікавих фактів:

За обсягами на Нову Зеландію припадає лише 1,5% світової торгівлі медом. Тим не менш, новозеландський мед отримує ціну, яка в сім-дев’ять разів перевищує більшість інших країн-експортерів. Обсяг експорту в Новій Зеландії становить лише 7% у порівнянні з об’ємом Китаю, але досягає середньої ціни, що в 13 разів вище. Більшість продукції, що продається іншими великими експортерами, значно нижча за ціну новозеландського меду, із середньою експортною ціною 3-4 доларів США / кг, порівняно з Новою Зеландією – 28 доларів США / кг. Це свідчить про те, що продукт Нової Зеландії знаходиться в абсолютно іншій категорії, ніж майже всі інші великі експортери. Більша частина конкурентного тиску пов’язана з іншими конкуруючими оздоровчими продуктами, а не з іншими виробниками меду.

Бразильський експорт розпочався не так давно, у 2003 році з медовим ембарго Китаю в ЄС. Зараз середній експорт меду становить від 15 до 20 тис. м.т. щорічно, що приносить понад 60 млн. доларів США в економіку Бразилії. І це при тому, що бджільництво в Бразилії є дуже непрофесійним з точки зору продуктивності – продуктивність бразильського меду на вулик становить близько 15 кг / колонія / рік. Порівняно з Аргентиною з 35 кг / колонія / рік, Австралією із середнім рівнем 118 кг / вулик / рік та Китаєм 100 кг / вулик / рік, бразильське бджільництво має великий потенціал для росту.

Які основні елементи стратегії диференціації використовуються як урядами, так і приватними підприємствами? Можемо вказати деякі з них, а саме:

1) Точне визначення USP (унікальна пропозиція продажу) на основі природних властивостей відповідних продуктів (унікальні антимікробні властивості Манука в Новій Зеландії; дуже натуральний мед африканських бджіл у Бразилії);

2) Система стандартів якості (саме на цьому етапі проявляють себе уряди), розроблена в обох країнах і дає можливість вимірювати рівень якості продукту (аналог золота чи срібла) – наприклад, UMF (Унікальний Фактор Манука в Новій Зеландії), та система органічної сертифікації в Бразилії;

3) Можливість «впіймати тенденцію» – обидва випадки використовують тему глобальної зміни харчових уподобань, що робить здорову їжу, вільну від будь-якої сторонньої «хімії», тенденцією і її варто купувати;

4) Великі маркетингові зусилля, помножені на добре організовану систему дистрибуції.

Таким чином, компанія Comvita (найбільший оператор ринку меду у Новій Зеландії) створила розгалужену мережу дистрибуції та продовжує розширювати партнерські відносини в Північній Америці. Прямі продажі в материковий Китай здійснюються через його спільне підприємство, яке володіє понад 100 магазинами Comvita по всій країні, цифровими каналами та оптовими ринками. В Австралії та Великобританії Comvita управляє власними дистрибуторськими компаніями з обмеженою роздрібною присутністю. Крім того, компанія має 45 роздрібних магазинів у Гонконзі, Японії, Кореї та Новій Зеландії. Деякі з цих магазинів є окремими, а інші – магазинами всередині магазинів, всередині універмагів та інших зонах з високою відвідуваністю. У той же час товари Comvita доступні через інші торгові мережі в оптових каналах на кожному ринку.

5) Використання цифрових платформ.

Comvita має декілька власних веб-сайтів електронної комерції, що спеціалізуються на країні, і продає свою продукцію на відомих світових платформах, таких як Amazon, Alibaba, JD.com та Rakuten в Японії.

Випадки обох країн є хорошим прикладом того, як співпраця між урядом та приватним бізнесом, помножена на чітко визначену стратегію, спрямовану на диференціацію на основі товарів та країн, приносить свої довгострокові результати та забезпечує відповідне розширення експорту.

Чи варто Україні використовувати це як приклад або покроковий план – сказати складно. Але напрошується висновок: в умовах високої конкуренції на ринку меду додана вартість все ще можлива і, що більш важливо, необхідна. Додаючи до цього державну підтримку, можна розраховувати на певний успіх.